2 липня в Dymchuk Gallery відкривається п’ята виставка із серії «Сузір’я / Constellations». У її рамках зіставлені художні практики двох поколінь: представників «одеського нонконформізму» 60-80-х років і сучасних одеських художників. На виставці будуть представлені акварелі 2000-х років і абстракції 1990-2000-х років Володимира Стрельникова та серії «Між речей» і «Короткі слова» 2018 року Олександри Кадзевич.
Хоч метою «Сузір’їв» не є встановлення послідовності або підбір художників за формальною схожістю, певна співзвучність художніх практик і персоналій для формування пари все ж є обов’язковою умовою. У випадку Стрельникова-Кадзевич перше, що впадає в око — це зв’язок художників, нехай і зовсім не комплементарний, зі своїм містом. Одеса з її багатством фактур і квітів виступає і фоном, і натхненням, і тим, що тягне і відштовхує водночас, і без чого складно прожити. Стрельников, змушений емігрувати під тиском радянських спецслужб в Німеччину в 1979 році, вже з кінця 80-х, як тільки це стає можливим, регулярно повертається до Одеси. Кадзевич, що виїхала на навчання до Києва, теж зізнається, що нехай мистецьке життя в місті біля моря і менш активне, ніж у столиці, але її тягне повернутися. Реагуючи на цю майже середземноморську загальну лінивість, а також млявість художніх процесів, Кадзевич створює галерею Noch у власній майстерні. Стрельников, своєю чергою, з групою однодумців художників-нонконформістів, був одним з ініціаторів і активним учасником неофіційних квартирних виставок — єдиної можливості виставлятися в 60-70-х роках.
І в тому, і в іншому випадку, хоча і в силу різних обставин і причин, художник виходить за рамки своєї ролі відокремленого творця і береться «облаштовувати» світ навколо себе, створюючи ситуації, можливості та провокуючи розвиток локальної художньої сцени.
Якщо ж повернутися до художньої практики Стрельникова і Кадзевич, то і тут можна побачити деяку схожість. Хоч обидва й експериментують з матеріалами — в їх арсеналі широкий спектр художніх засобів — проте вони залишаються вірними живопису. Для Стрельникова це робота з абстракцією як продовження традицій модернізму в умовах примата соцреалізму. Для Кадзевич — робота в умовах постмедіума, де все ж завжди залишається місце для живопису. Іноді їхній живопис переходить з полотна на дошку або картон, або наповнюється елементами колажу, каліграфічними вкрапленнями. Обом важливо, як поводиться матеріал, і обидва приділяють принципове значення кольору і світлу.
Катерина Філюк
Володимир Стрельников народився в Одесі в 1939 році.
В 1959 – 1962 навчався в Одеському художньому училищі, але не закінчив освіту. У 1960-х роках увійшов до групи молодих художників-нонконформістів. Брав участь в «квартирних виставках» не тільки в Одесі. Один із засновників творчого об’єднання «Мамай». У 1979 році бере участь у неофіційній виставці «Сучасне мистецтво з України» (Мюнхен — Лондон — Париж — Нью-Йорк). В цьому ж році Володимир Стрельников емігрував до Німеччини під тиском радянських спецслужб, які переслідували його за організацію «квартирних» виставок. Роботи зберігаються в колекціях музеїв Zimmerli Art Museum (Нью-Джерсі, США), Національний художній музей України, Одеський художній музей, Музей сучасного мистецтва Одеси, Одеський літературний музей та у приватних колекціях.
Живе і працює в Мюнхені. З 1990 року приїжджає до Одеси.
Олександра Кадзевич народилася 1992 року в Одесі.
Закінчила Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова (живописне відділення) та курс “Сучасне мистецтво” у Kyiv Aacademy of Media Arts (Київ). У червні 2018 році в Одесі заснувала в своїй майстерні artist-run space Noch. Номінантка Премії PinchukArtCentre 2019, учасниця четвертої програми художніх резиденцій SWAP: UK / Ukraine 2019, та Salzburg International Summer Academy of Fine Arts (Зальцбург, Австрія) у 2021 році. Живе і працює в Одесі.