Dymchuk Gallery представляє проєкт «Невизначений простір», до якого увійшли живопис, графіка та відео Наталії Лісової, створені після повномасштабного вторгнення, у форматі серії пейзажів й інтерʼєрів. Чорно-білі димчасті полотна — це форма, що дозволяє художниці фіксувати простір і свіжі спогади, наче з давно минулого мирного життя, до гіркого дорослішання й до війни. Через страх втрати, авторка почала фіксувати важливі місця й людей, створюючи нішу зі спогадів, в яку можна безпечно зануритись.
Чорно-білі інтерʼєри Лісової виглядають тривожно, закинуто, але, натомість, пейзажі ніби створюють портали в невизначений і безпечний світ. Така ахроматична фіксація забезпечує збереження самодостатності спогаду, в художньому обрамленні захоплюючи минуле. Це авторський спосіб стабілізації, архівації і збереження простору, теперішнього й майбутнього. Водночас, цей метод працює і для архівації памʼяті, яка з часом втрачає деталі, документальність, стає менш достовірною, мінливою, а згодом, взагалі, залишає по собі одне враження, і вже не дуже важливо чи було саме так.
Художниця ніби навмисно вимиває деталі свіжого спогаду до стану вже давно минулого, наче втратити більше неможливо. Лишилося тільки головне, що складно роздивитися за туманністю часу. Більшість людей сьогодні, навпаки, створюють тисячі фотографій в сподіваннях хоч якось захопити час і реальність, проте, навряд чи колись повертаються до них.
Метод стирання. Художниця створює малюнок чітким і детальним, а далі, залежно від техніки, стирає створене пензлями, ганчіркою або руками. Користуючись таким методом авторці не потрібно бути реалістичною аби бути щирою, але важливо бути щирою внутрішньо, не вдаючись до деталей.
Через біль і втрати війни сприйняття простору стало емоційно навантажене, відчуття пейзажу ускладнилося. Відтепер важко споглядати пейзаж і не занурюватись у роздуми: який досвід війни отримала ця земля, де зараз ця місцевість, чи вона окупована, чи постраждала від обстрілів, чи дає прихисток нашим захисникам і захисницям. Через сильну прихильність до українського простору, авторка не може жити за кордоном. Взаємодія зі своїм простором стала щоденною потребою, тому що простір цей сталий, цілий і дає надію.
Наталія Лісова
Народилася в Літині Вінницької обл.
У 2011 р. закінчила Вінницький факультет Київського національного університету культури і мистецтв за спеціальністю Дизайн середовища.
З 2009 р. студентка Школи перфомансу у Львові та учасниця мистецьких проєктів, фестивалів й симпозіумів з лендарту.
У 2017 р. Пройшла курс мистецтва з Method Fund «Академія. Підвалини» (Київ).
У 2018 р. стипендіатка GaudePolonia від міністра культури і національної спадщини Польші, куратор Януш Балдига (Познань, Польща).
У 2019 р. закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури за спеціальністю Теорія та історія мистецтва (Київ).
У 2021 р. співкураторка міжнародного фестивалю лендарту МІФОГЕНЕЗ (Вінниця).
З 2021 р. здобувачка PhD, НАОМА (Київ).
Живе та працює в Києві.