Dymchuk Gallery представляє персональну виставку Інги Леві «Культурний ліс». До проєкту увійшли живописні роботи з різних серій 2020-2026 років крізь поєднання яких художниця фіксує дуальність пейзажу сьогодення.
Після початку повномасштабної війни ліс перестає бути лише місцем усамітнення або відновлення. Він набуває нового призначення — стає місцем навчання, тактики, адаптації, виживання — і ця зміна оптики є важливою у проєкті.
Саме поняття «культурний ліс» є назвою штучно створених лісових насаджень, висаджених людиною з різною метою використання. У живописі Леві образ лісу постає як середовище, в якому перетинаються культура, війна, пам’ять, рекреація та зміни сприйняття.
З 2020 року авторка поступово відходить від урбаністичного пейзажу до теми «третьої природи»(новий тип середовища, що виникає в результаті глибокого переплетення природи, технологій і культури). Фрагменти лісу, що існують у місті, зʼявились спершу у проєктах «Антропометричний пейзаж» (2020) та «Районна хонтологія» (2021) — серія пейзажів зі спортивними майданчиками у дворах нових ЖК, де Леві фіксувала містичний стан у буденному просторі. «…зачинена» — було додано до назви після початку повномасштабної війни. Художниця згадує, що ту містичну напругу, абстрактну тривогу, яку вона відчувала у просторі, витіснила сирена повітряної тривоги, а смарагдові сітки спортмайданчиків — несподівано знайшли продовження у антидронових сітках, що стали елементом фронтового пейзажу у 2025 році.
культурний ліс
«Це — культурний ліс», — сказав під відлуння танкових пострілів з полігону наш інструктор з тактики на базовому курсі з нацспротиву, стоячи біля квартального стовпчика у лісі.
Лише зараз я почала цінувати ліс як місце рекреації, іронічно, саме тоді, коли він наче також, подібно тим, хто долучився до війська, змінив рід діяльності.
Принципи адаптації є спільними у природі і у війні — і там, і там лежить одна логіка: змінити форму контакту зі світом, щоб підвищити шанси на виживання.
Спершу, аби дати ради з переживанням війни, я йшла до лісу за спокоєм. А згодом — перевірити себе на здатність до активних дій (на вишколі у Центрі Нацспротиву 23). І я неминуче звертаюсь до цього досвіду знов і знов.
Але все ж — як художниця.
Нові живописні роботи, у яких своєрідним чином знаходять розвиток попередні теми, написані після трирічної паузи. Від початку повномасштабної війни я не могла дозволити собі розкіш взяти пензлик, працювати з кольором, мислити відсторонено. Окрім великого полотна, я використала виключно наявні в майстерні матеріали, які чекали свого часу багато років, наче віддавши данину старому доброму живопису як вияву вітальності.
Інга Леві
про авторку
Народилася у Києві. Закінчила видавничо-поліграфічний факультет НТУУ КПІ, спеціальність книжкова графіка, у 2011. У 2021 р. завершила курс Contemporary Art у Kyiv Academy of Media Arts і стала стипендіаткою програми Міністра культури та національної спадщини Польщі «Gaude Polonia» за напрямом «Візуальне мистецтво». Закінчила магістратуру на факультеті Інтермедіа у Гданській Академії мистецтв, Польща, у 2024 році. У 2018–2019 та у 2021-му роках була кураторкою мозаїчних робіт при відновленні фонтану «Зорі та сузір’я» та монументального оформлення інтер’єрів Київського центрального автовокзалу (авторства Ади Рибачук та Володимира Мельніченка). Живе і працює в Києві.