Dymchuk Gallery спільно з Schnitzer& за підтримки Goethe-Institute Ukraine представляє проєкт Fractured Tomorrows, який триватиме в арт-центрі Schnitzer& у місті Мюнхен з 25 вересня по 5 листопада за адресою вул. Lindwurmstraße 95a. Подія включає у себе панель дискусій та виставку, що акцентують увагу на проблемі невизначеності майбутнього світу після початку загарбницької війни Росії проти України. До експозиції проєкту увійшли живописні роботи, обʼєкт та графіка від українських художників: Дмитра Євсєєва, Миколи Лукіна та Юрія Пікуля.Проєкт Fractured Tomorrows фокусується на проблемі фрагментованості і невизначеності майбутнього світу, яка постала з початком загарбницької війни Росії проти України. Ця проблема тематизується в презентованих на виставці творах Дмитра Євсєєва, Миколи Лукіна та Юрія Пікуля і дискутується в заходах паралельної програми.
Війна в Україні триває більше ніж два роки і наслідки цієї агресії торкнулися майже кожної людини в Європі: очевидністю стало те, що цілісність звичного світу пошкоджено, а відчуття безпеки і чітке бачення майбутнього — зникли. Таке сприйняття сьогодення відчувається у роботах митців, представлених на виставці. Вони балансують на межі реальності та ілюзії, адже події, які зараз розгортаються на наших очах, часто здаються неможливими у демократичному світі. Жоден із авторів не вдається до документального відтворення трагедій війни. У своїх роботах вони дистанціюються від конкретного перебігу подій і мовою живопису відтворюють реальність зруйнованого світу.
Живописні космічні пейзажі Миколи Лукіна з серії «Пейзаж після бурі» є алюзією на руйнації сучасної війни. Їхня сюрреалістична естетика створює враження інопланетних ландшафтів. Форми пейзажу розмиті й абстрактні, однак, вгадуються уламки літака та обриси індустріального міста. В роботах «Читання на ніч» й «Дім Саламандри» як протиріччя присутні відчуття загрози й спокою, а серія «Ґрунтові води», яку художник почав перед повномасштабним вторгненням і завершив кілька місяців потому — просякнута передчуттям катастрофи: образ ґрунтових вод, які от-от прорвуться і затоплять світ, є метафорою невідворотної загрози.
У роботах Дмитра Євсєєва можливо спостерігати як персонажі переживають моменти перетворення і метафорично отримують нову сутність через смерть і воскресіння. Порожня постіль на ліжку, зображеному у роботі «Зникнення» дає натяк на нещодавну присутність когось і водночас зосереджує на їхній відсутності. Ця візуальна напруга, сконцентрована на темряві і порожнечі, створює атмосферу невизначеності: автор не дає відповіді на питання, що сталося, а залишає сюжет відкритим. У полотнах Дмитра прослідковуються алюзії до старого мистецтва Європи та наслідування методу живопису від майстрів Ренесансу — це багатошаровий живопис, написаний поетапно, завдяки якому, з-під поверхневого шару просвічують нижні шари фарби, передаючи глибину і містичність.
Юрій Пікуль, натомість, не вдається до уявного, а використовує для свого пейзажу «IMG – 20220225_164905.jpg» фото, зроблене ним з вікна своєї квартири у Києві другого дня після початку повномасштабного вторгнення. Це був безлюдний зимовий пейзаж — вид знайомий авторові з дитинства. Він згадує: «раптом, я відчув, що я живу! Кожен jpg файл цього періоду був підписаний датою і часом моменту зйомки. І у цьому випадку, я побачив зображення і дату невід’ємними одне від одного».
Роботи Миколи Лукіна, Дмитра Євсєєва та Юрія Пікуля об’єднані відчуттям ілюзорності подій і часу, що зупинився. Вони різні у способах виразності, проте, спільні в бажанні схопити реальність, в якій розгортається нова картина світу.
Dymchuk Gallery спільно з Schnitzer& за підтримки Goethe-Institute Ukraine
https://sonst.schnitzerund.de/sonst/studio/fracturedtomorrows