Артем Волокітін
«Інструкція з експлуатації»
21.05 – 05.07
У травні Dymchuk Gallery презентує персональну виставку «Інструкція з експлуатації» харківського художника Артема Волокітіна, який цього року бере участь у груповій виставці в Українському павільйоні на 56-й Венеціанській бієнале.
Цікаво, що робота Волокітіна «Видовище – 1» – єдине живописне полотно в експозиції Українського павільйону, до якої увійшли роботи молодих (за міжнародними мірками художники до 35 років) українських художників. Українським авторам часто дорікають за надмірну прихильність до традиційних медіа – полотно, олія, проте у випадку Волокітіна живопис (особливо останніх років) виглядає не тільки доволі доречно, але і неймовірно сучасно, гідно відображаючи подібні нападки.
Фактично «Видовище – 1», як і роботи, раніше показані на виставці «Страх і надія» у PinchukArtCentre, пов’язані спільним сюжетом і передають всю гаму почуттів, які відчуває художник, будучи громадянином держави, втягнутої у військовий конфлікт. У новому проекті Волокітін продовжує заявлену раніше тему – зображення страхітливих фізичних явищ, перед якими людина усвідомлює свою кінцевість. З одного боку, його заворожує фізика процесу, яку він розкриває як живописець. З іншого – зображення вибухів – це своєрідне проживання повсякденної реальності, яку переповнює агресія. Максимально спрощений, графічний фон його робіт нагадує техніку гравюри. І тут на думку спадає серія гравюр Франсиско Гойї «Лиха війни» (1810-20). Звичайно, сюжет робіт Волокітіна відрізняється, але його інтенція зобразити військовий конфлікт в Україні свідком якого він є, на перший погляд, близька із завданням, яке ставив перед собою Гойя – реалістичне зображення жахів війни. Волокітін не зображує розчленовані тіла і звірства армії. Він показує нам практично телевізійну картинку (чорно-білі смуги фону ще й алюзія на екран старого лампового телевізора) вибухів, клубів диму, при цьому нагороджуючи роботи вельми поетичними назвами – «Незворотна краса», «Видовище». І якщо Гойя у дев’ятнадцятому столітті був безпосереднім свідком війни, Волокітін, як і більшість людей двадцять першого століття, спостерігає за нею за допомогою засобів масової інформації. Чи не тому картинка виходить страхітливо-красивою і холодно-відстороненою? Здається, тут відбувається естетизація катастроф, вибухів і руйнувань, і в цьому серія «Інструкція з експлуатації» абсолютно протилежна «Лихам війни».
Медіалізація нашого життя, і зокрема військового конфлікту на Сході України, з яким харків’янин Волокітін знаходиться в безпосередній близькості, безумовно, стає основним лейтмотивом його художньої практики останніх років. Неймовірно цікаво спостерігати за цією трансформацією, і залишається тільки здогадуватися, до чого вона приведе Волокітіна в майбутньому.
Катерина Філюк
Біографічна довідка:
Артем Волокітін – український художник. Народився у 1981 році, живе і працює у Харкові. У 2005 році закінчив Харківську державну академію дизайну і мистецтв. Лауреат І ступеню конкурсу візуальних мистецтв Ейдос (2007), лауреат фестивалю молодіжних арт-проектів Non Stop Media (2008), володар першої премії конкурсу PinchukArtCentre Prize (2009), номінант премії Future Generation Art Prize (2011). У 2010 році пройшов стажування в майстерні Ентоні Гормлі, Лондон. Один з представників Національного павільйону України на 56-ій Міжнародній ярмарку мистецтв La Biennale di Venezia (2015).