Dymchuk Gallery презентує виставку «Маленький Париж» фотографа Олександра Попенка. В експозиції представлені документальні фото, відео та інтерактивні обʼєкти, що є частиною антропологічного дослідження автором феномену численних копій Ейфелевої вежі, що були створені по всій території України.
Оригінальна Ейфелева вежа була збудована в Парижі в 1889 році до Всесвітньої виставки, присвяченій 100-й річниці Французької революції. Споруда архітектора Густава Ейфеля слугувала вхідною аркою на виставку, крім того значну частину виставки займала історична реконструкція Бастилії – середньовічної фортеці-вʼязниці, символу влади монархії. Ейфелева вежа планувалася як тимчасова, але зрештою її вирішили не розбирати. Невдовзі вона стала чи не найпопулярнішим туристичним символом Європи.
Олександр вперше звернув увагу на копію вежі, яку будували у Вінниці, а згодом, в експедиціях обʼїздив більшість областей України. Загалом по всіх регіонах країни вдалося знайти близько 150 обʼєктів.
В Україні Ейфелева вежа в міському просторі зʼявляється поруч із радянською монументальною мозаїкою чи скульптурою козака. Вона може бути греко-католицьким хрестом чи пам’ятником героям-ліквідаторам аварії на ЧАЕС, доповнювати памʼятник невідомому солдату або ж вказувати неправильний напрямок до Парижу.
Історії появи цих об’єктів бувають різні: підприємство дарує копію вежі місту, оформлюючи її в орнамент поліської вишиванки; державні структури запускають тендерні закупівлі на встановлення Ейфелевої вежі біля своїх будівель; студент професійно-технічного училища отримує диплом електрозварювальника за копію Ейфелевої вежі; дідусь робить вежу з арматури та встановлює у дворі для своїх онуків; а мешканці багатоквартирного будинку встановлюють вежу на підʼїзді та вмикають на ній підсвітку по святах — зокрема і на День взяття Бастилії.
Така дивна народна любов до Ейфелевої вежі рідко свідчить про сталий глибокий інтерес до культури Франції, чи зокрема до Французької революції та її здобутків. Зрештою, якщо в людей запитати чому вони встановлюють саме Ейфелеву вежу, мало хто зможе дати однозначну відповідь.
В серіїї фотографій «Маленький Париж» обʼєктивом схоплено одразу кілька важливих речей, які демонструють еволюцію проєкту: комплекс меншовартості і гордість за прийняті рішення, бажання бути частиною Європи і сумнівний смак, мрії про подорожі світом і пошук своєї ідентичності.
про автора:
Олександр Попенко (1993 р.н., м. Вінниця) — український документальний фотограф та режисер, живе та працює в Києві. Працював на hromadske.ua, Суспільне мовлення, співпрацював із BBC News та Лабораторією журналістики суспільного інтересу. Зараз працює в Мистецькому арсеналі та займається персональними проєктами.