Нова країна за моїм вікном
Алісса Ніргі
Назву проекту запозичено з назви одноіменної книги грецького письменника Теодора Каліфатідеса про життя мігрантів та труднощі адаптації до нових умов в новій країні. Для Ніргі книга, а згодом і серія фотографій, дала можливість краще зрозуміти об’єкт її дослідження – рідну українську бабусю, яку батьки забрали до Естонії з окупованих території на сході України. Не маючи змоги спілкуватися з бабусею (адже Алліса не розмовляє ані російською, ані українською), художниця намагалася за допомогою фотографії “заговорити” з бабусею та спробувати передати її тугу за рідном домом, життям, яке їй знайоме та до якого їй так хотілося б повернутися. Спостерігаючи за виконанням буденних справ чи то нотуючи маленькі зміни, що їх вносила бабуся в інтер’єр власної кімнати, художниця спромоглася вхопити гіркий розпач літньої людини, яка змушена була покинути свою домівку. Нове життя, здавалося б, краще, комфортніше, однак бабуся із сумом дивиться на нову країну за вікном і чекає на добрі новини, що дозволять нарешті повернутися додому.
Безумовно проект є історією маленької трагедії маленької людини і методи, до яких вдається художниця аби переповісти цю історію, дуже інтимні та делікатні. На знімках та відео частіше всього лишень руки літньої жінки чи предмети, що її оточують. Однак пластиковий соняшник у вазі рапотово з елементу декору перетворюється на символ, на нагадування про полишену домівку. Порожня кімната мимоволі видає журбу того, хто в ній мешкає. Останне фото – автопортрет Алісси з прикрасою для волосся, що її подарувала бабуся. Даремний подарунок, що лише підкреслює порожнечу між бабусею та онукою, також перетворюється на символ. Символ туги за домом, але й водночас спроби незважаючи на всі складності знайти своє місце у новому житті.
Алісса Ніргі народилася в 1993 році. В 2016 художниця закінчила Естонську академію мистецтв за спеціальністю фотографія. Проект “Нова країна за моїм вікном” цього року демонструвався в Ґельсінкі, Талліні та в Ризі в рамках Ризької Фотографічної Біенале 2016. Живе і працює в Талліні. Виставка проходить за підтримки Міністерства культури Естонії.