fbpx

BONDERO “Привид абстракціонізму”

17.04.2014 - 20.05.2014

 

Bondero: “Привид абстракціонізму”

17 квітня – 20 травня

Роботи з нового проекту Bondero «Привид абстракціонізму» застигають у проміжному стані – абстракції і фігуративу, але в проекті навмисно підкреслена конвергенція художньої мови, її драматичний перехід в іншу якість. Ще не абстракція, але мрія про повернення до якогось сутнісного вислову, конфронтуючого з нескінченною низкою «актуального». Художник малює наслідки перманентної естетичної катастрофи – коли естетичне ізживається саме по собі. Нам більше немає чого боятися знищення старого всесвіту «високого стилю»: так як він знищується поволі, непомітно, щодня і щомиті. І справа навіть не в «чистоті крові» – традиційних дефініцій, напрямків, але в культурній сегментації теж. Fusion, змішання всього із усім – популярного і андеграундного, культового і мейнстримного – девіз «великої мережі» глобальної масової культури …

Розречевленню естетичного присвячені тіла, які позбавляються шкірних покривів – з розмотуючимися, як клубок ниток, м’язами і сухожиллями. Ці залишки тілесного, тіла живопису змішуються в польоті, в повітрі геометричними фракціями, чи то пак, абстрактними, символічними сутностями. І всі разом узяті осколки образотворчості засмоктуються в умовну аеродинамічну трубу потоку свідомості … Народження порядку з хаосу – в міфологічному часі мистецтва, на відміну від часу реального, відбувається саме так. Посилення ентропії фігуративного призводить до народження стрункого абстрактного універсуму, де рівні зображення і сенсу спочатку впорядковані. На даній стадії процесу ілюзія матеріального світу (а саме в напрямку досягнення найбільш правдоподібної ілюзії еволюціонував старий живопис) і умоглядні структури вищого порядку, що знаходиться над ним, грають на рівних, перетворюючись у кипіння сюрреалістичної «протоплазми». Витіюватий і парадоксальний хід – автор називає свій напрямок «Абстрактним сюрреалізмом». Одне, здавалося б, виключає інше. Хтонічне, підсвідоме – є територія сюрреалізму, а мистецтво чистих сутностей – абстракціонізм. Але в епоху fusion можливо все …

«Привид абстракціонізму» блукає в часі-просторі і втілюється на перетині епох. Bondero, судячи з усього, зафіксував саме цей момент. Що це – модний тренд чи специфічна віддушина? У чому причина актуалізації її «хвиль»? У відчутті кризи образотворчості, ширше – візуальності. Абстракція початку ХХ століття в осмисленні її батьків-засновників стає завершенням історичного циклу розвитку старого предметного живопису та входженням в нульовий цикл освоєння всесвіту символів … Сьогодні потяг до абстрактного провокує той самий дефіцит символічного: про «спустошення мистецтва» говорено- переговорено, про розчинення вимірювання сенсу, про нескінченний конвеєр, про порожнисті оболонки «симулякрів», позбавлених справжнього значення. Мистецтво в сучасному світі втрачає не тільки своє значення, а й місце. Покоління «Фейсбуку» відчуває це особливо явно: соцмережі виробляють свою особливу повсякденну культуру виставкової «онлайнової» діяльності, яка девальвує художній процес, що відбувається off line …

Нова абстракція дарує надію на можливість обмеження рамок, побудову естетичної утопії, на вироблення специфічної художньої мови і «контенту», відокремленого від мови та наповнення масової культури. Як показує саме життя, будь-який намір побудови естетичної автономії є тимчасовим заходом, що сприяє швидшому очищенню совісті художника. Мейнстрім проковтне і переварить будь-які опозиційні течії. Тим не менш, цей протестний перформанс необхідний – для кращої орієнтації на місцевості та пошуку напрямку подальшого руху. Абстракції Bondero – на межі кубізму і сюрреалізму, абстракції і фігуративу і вимагають споглядального настрою і тиші. Красива структуралістська метафора, «гул мови», перетворюється на нав’язливий трешевий «шум» у вухах візуально інформаційного потоку, якому автор шукає протиотруту. Вийти з потоку одночасно можливо і неможливо. Втеча від тотального «маскульту» в царину «вищих сутностей» – це чергова ілюстрація естетичної гри на виживання. Абстрактна гонитва за примарами, втім, досить захоплююча.

Вікторія Бурлака , 2013