Юрій Соломко: «Без ГМО»
23 січня – 10 березня
… Величезний, переповнений соком помідор, сяюче на сонці прозоре гроно винограду, вишня і малинка, що так і просять: «З’їж мене!», найсвіжіший пупирчатий зелений огірок і розкішний, як блакитна троянда, качан капусти – все це нова утопія художника Юрія Соломка, породжена однією з найактуальніших проблем нашого часу – «життя без ГМО». Але чи можливо це? Чи залишилося ще що-небудь природнє, справжнє, істинне в нинішню епоху підмін і маніпуляцій? Та й чи вірить в це сам художник, збільшуючи в розмірах свої «городи», написані в традиційній техніці «полотно, олія» програмно з фотографії, тобто «по пам’яті»?
Творчість Юрія Соломка відома глядачеві завдяки його багаторічному проекту «художньої картографії»: картинам на географічних картах. Він почався в 1991 році разом з розпадом СРСР і відразу ж набув якогось глобалістського сенсу, об’єднавши в одному всесвітньому просторі географію та історію мистецтва. Але недарма світова політика все більше перетворюється, за висловом філософа М. Фуко, в «біовладу», «змушуючи жити і дозволяючи померти», звідси постійні розмови про «споживчий кошик» і «прожитковий мінімум». Нові технології та генна інженерія обіцяють «вирішення всіх проблем» сьогодні, нічого не кажучи про завтра – мир, природу, людину … І тут виявляється, що наше українське село, відстале і патріархальне в порівнянні з західним, з його бабусиними грядками, де-не-де ще чистою і незіпсованою землею, це не тільки «минуле людства», але, може бути, і його остання надія. Тепер позиція художника Ю. Соломко – програмно антиглобалістська.
«Сюжети» його картин – з розряду базових національних цінностей України, де село, «город», «грядка», завжди визначали не тільки спосіб життя, але багато в чому культуру і ментальність. Сам же художник підкреслює: «Це український південний схід», його мала батьківщина. Тут багато сонця, простору, тут здорова їжа і можуть бути здоровими люди… Свою улюблену тему – образи, що визначають простір, він форматує тут за принципом «від малого – до великого», від любовного розглядання невичерпних природних форм до несподіваної монументалізації їх просторових якостей. «Зміна масштабу робить мистецтво». Багаторазово збільшений завиток огіркового стебла переростає в знакову орнаментальну форму, в «джерело стереотипів краси», в прототип архітектурного декору…
Втім, для художника такий поворот теми не є випадковим. У 2007 році він представляв у Києві свою виставку «Натурпродукт!», звернувшись тоді до одного з улюблених занять українців: робити заготовки на зиму, «маринуючи», «закочуючи», «закручуючи» в нескінченні скляні банки овочі і фрукти. Виставка «Без ГМО» продовжує цю тему. Сьогодні, коли важко знайти щось справжнє, а реклама наполегливо оточує нас продуктами щедро «набальзамованими глянцем», Юрій Соломко пропонує глядачеві уважно вдивитися в навколишній світ, задуматися про його істинні цінності, без яких «просто життя» виявиться неможливим…
Галина Скляренко